Мідна Шина / Смуга

Історія

Вже понад чотири тисячоліття людство знайоме з таким цінним металом, як мідь. Під час розкопок у Єгипті, у знаменитих та найстаріших на нашій планеті об'єктах археологи знаходили мідні вироби. Однак пік застосування цього металу припадає вже на наш час, століття електрики, високих технологій та комп'ютерів. У цих областях мідь як провідник електрики стала просто незамінною.

Повсюдне використання у енергетичному секторі отримали звані мідні шини. Іншими словами – це мідні смуги, виготовлені методом холодного прокату із заготовок металу. Самі заготівлі пресуються за допомогою спеціального обладнання, при цьому метал нагрівається до певної температури.

Особливості

Шини мають певну ширину і товщину (залежно від сфери застосування), в основному виробляється продукція прямокутного перерізу. Мідна шина є чудовою альтернативою електричним кабелям та проводам. Її дуже вигідно використовувати для передачі електричної енергії на короткі та середні відстані. Завдяки своїм властивостям високої електропровідності подібні лінії заощаджують кошти. Втрати під час передачі електрики мінімальні. Хоча вартість міді, як металу, набагато вища від того ж алюмінію, а також популярного матеріалу в енергетичній сфері.

Застосування мідних шин

Завдяки низькому питому опору (0,017 - 0,018 мкОм/м - серед металів мідь стоїть на другому місці після срібла) мідна шина здатна витримувати більш високі (до 29%) електричні навантаження в порівнянні, наприклад з шинами алюмінієвими, не кажучи вже про шини. Саме ця обставина є основною причиною такої високої популярності цього виду металопрокату в енергетиці та електротехніці.

Шини знаходять широке застосування під час проектування та створення різного електроустаткування, потужних силових систем, шинопроводів, розподільників тощо. Крім того, високі антикорозійні властивості міді та технологічність обробки матеріалу дозволяють використовувати шини як заготовки для виготовлення різної фурнітури, деталей, матеріалу для дизайнерських проектів. У поєднанні з листовою міддю, шини використовуються як будівельно-оздоблювальні матеріали, наприклад при виготовленні мідної покрівлі.

Не можна не вказати, що мідна шина використовується не лише для передачі електроструму, а й в інших секторах промисловості, будівництва, військово-промисловому комплексі. Наприклад, як матеріал для покриття покрівлі або різних декоративних розробках. Це досить надійний матеріал (не іржавіє), хоча і схильний до окислення на повітрі. Тому при його застосуванні необхідно передбачати різні захисні покриття. Як приклад використання у військовій сфері - як заземлюючі елементи на військових об'єктах з широким впровадженням сучасної електроніки та електротехніки.

Шини виробляються в основному у двох варіантах: тверді (для використання в електроустановках як провідник) і м'які (застосовуються в атомній енергетиці, космічній промисловості, суднобудуванні, авіабудуванні, мікроелектроніці, ювелірній справі та інших технологічно складних виробництвах).

Існують прийняті стандарти до вироблених мідних шин. Ці стандарти виробниками неухильно дотримуються, адже сфера застосування не дозволяє відійти від вимог безпеки. Вся електротехнічна продукція має бути суворо сертифікована та проходити кілька стадій контролю. Мідну шину з дотриманням усіляких норм і стандартів можна купити в компанії "МЕТКОНБУД", ціна вас приємно порадує. Виробництво України.

Шину електротехнічну мідну прийнято класифікувати за станом міді та розмірами поперечного перерізу.

За станом матеріалу розрізняють:

- шини мідні м'які (ШММ), що мають високу еластичність, що дозволяє виготовляти системи складної конфігурації;

- шини мідні тверді (ШМТ), що мають високі характеристики міцності;

— тверді шини з безкисневої міді (ШМТВ). Ці шини виготовляються з чистої електролітичної міді, вільної від оксидів і витримує випробування на вигин без розшарування та тріщин.

За розміром поперечного перерізу враховуються ширина та товщина, оскільки від них залежать розрахункові електричні навантаження на шину.

За необхідною технологією, на заводах кольорової металургії для отримання шини використовують мідь наступних марок М0б, М1, М2, М3. Хімічний склад міді встановлений відповідним ГОСТом (859-2001). Для позначення продукції електротехніки, у маркуванні може бути велика буква "Е". Маркування прокатної міді говорить про наявність домішок, хімічний склад, особливості технології виготовлення та інші необхідні споживачеві дані. Наприклад, якщо маркування виглядає як - М0б, то це означає, що мідна шина виконана з безкисневої міді з мінімумом різних добавок, а це в свою чергу говорить про високу електропровідність зразка, можливість теплової обробки. Таку шину можна легко спаяти чи зварити. Всі інші, вищезгадані марки виготовляються з міді, що містить кисень. Вони відповідають вимогам щодо проведення різних високотемпературних операцій. Ці шини зносостійкі і легко можуть набувати необхідної форми.

Наступною вимогою до прокатних шин є відсутність задирок, слідів перегину, край повинна бути рівною, сама шина - без будь-яких слідів окислення. Поверхня шини має бути чистою, з матовим відтінком.

Звичайно ж, при виробництві можливі та припустимі якісь мінімальні відхилення від ідеалу. Це питання регулює ГОСТ 434-78.

Шина може випускатися у бухтах або пластинами. Довжина тому не є об'єктом якогось стандарту (зазвичай – у бухтах шина від 10 метрів, а пластини – від 2 до 6 метрів). По ширині можливий діапазон від 1.6 до 12 сантиметрів, перерізом - від 0.4 до 3 сантиметрів.

Різні марки шин мають різну ціну, що складається з технології виготовлення, що застосовується, а також вихідного матеріалу. Для високотехнологічних сфер застосування фахівці воліють продукцію імпортного виробництва як якіснішу. Хоча вітчизняні аналоги мають інше маркування, параметри складу повністю збігаються.

Розміри та вага мідної шини